пʼятниця, 4 вересня 2015 р.

бібліотека-філія с.Рівне

на конкурс "Найкращий куточок Волині"
Спочатку - лісом, 
потім - полем.
І ось, нарешті
привела, 
Кого - дорога,
Кого - доля
До мого рідного села.
Духницька Ілона, учениця 9 класу Рівненського НВК, Любомльського району.

бібліотека-філія с.Радехів

на конкурс "Найкращий куточок Волині"
"Травнева вулиця"
Ярослав Оксентюк
учень 7 класу Радехівської ЗОШ І-ІІ ст. Любомльського району
Травнева вулиця моя
Перший промінчик сонця заглянув у розкішний сад: ніжно торкнувся росистої травиці, пригорнув тендітну ромашку, поцілував запашні троянди, поніжив горді мальви… Почали перегукуватися вже треті півні, гордо змахнув крилами лелека, заспівали в саду птахи... Почався новий день у рідному селі Радехів на моїй вулиці Травневій.

 Хоч вона і невелика, але дуже красива, особливо навесні, коли зацвітають вишні, що ростуть обабіч дороги у дворах мешканців.

А проживають на вулиці різні люди: одні – корінні жителі з діда-прадіда, інші - "переселенці", як наприклад, мої мама й тато, уродженці сіл Миловань і Згорани.

 А родину Орисюків та мою сусідку тьотю Валю, яка працює у сільській бібіліотеці, доля "закинула" сюди на роботу.
 Баба Ганя Бородчук та дід Іван Штоцький живуть на нашій вулиці з дитинства. Баба Ганя багато років співає у церковному хорі, а дід Іван грав у колгоспному духовому оркестрі. Дід Мішка (Богуш Михайло Петрович), що живе навпроти, все життя трудився у колгоспі трактористом.

У нього п'ятеро дітей, одинадцять онуків та вісімнадцять правнуків. Найстарший дідів син Віктор знаний у нас пічник. Він мурує грубки, печі, каміни.

До речі, теж проживає на нашій вулиці. А бабця Галя – Потапець Галина Степанівна – орденоносець.

Її нагороджено Орденом Дружби Народів.

І моя  перша вчителька Бородчук Світлана Йосипівна проживає по-сусідству


а ще - вчителька-пенсіонерка Васютич Валентина Михайлівна, яка майже сорок три роки працювала вчителем у школі де я навчаюсь.

Найстаріша жителька нашої вулиці – баба Ганя Ромащук, 1926 року народження, а наймолодша -  Анісія, донька Ірини Богуш, біля хати якої рясно квітує клумба, на якій мешкають різні звірята: їжачок-добрячок, бурий ведмідь, гриб-боровичок, білокрилий лебідь, тонконогий лелека.

До речі у нас на вулиці є два лелечі гнізда. Одне – на початку вулиці, друге – вкінці, біля обійстя сім'ї Кудина.

Щовесни сюди прилітають білокрилі і виводять малечу. А шістнадцять років тому в родину Романюків, що по-сусідству, лелека приніс двійнят.

На моїй вулиці проживають люди різного віку, різних професій та вподобань. Але всіх нас об'єднує одне: де б ми не були, куди б нас не "заводили" справи, ми поспішаємо додому, до своїх світлих домівок, де на нас чекає родина, де подає лапу мій вірний пес "Джус" і допитливо муркоче кіт "Бантик".

Золотаве сонце котиться за обрій, у повітрі вирує вечірній аромат, на долину опадає срібляста роса, вщухає людський гомін… Добіг до кінця ще один день…





Любомльська районна бібліотека для дітей

На конкурс "Найкращий куточок Волині"
"Село моєї бабусі"
Маслянка Мирослава учениця 5 класу ЗОШ №2 м.Любомль

бібліотека-філія с.Штунь

ВОЛИНСЬКА ОБЛАСНА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ

Обласний онлайн-конкурс "Найкращий куточок Волині"

"Найкраще село - Штунь"

Пікула Дарина
11 років учениця 5 класу
Штунської ЗОШ І-ІІІ ступеня
Село Штунь, що в Любомльському районі – найкращий куточок на Волині. Засноване в ХІІІ столітті, назва – монголо-татарського походження, означає «укріплення».
         Найгарнішою спорудою в селі є храм Івана Богослова, побудований в 1777 році і відноситься до пам'яток архітектури. Пізніше, в 1867 році, поряд з церквою постала й дзвіниця.

         В центрі, на перехресті доріг, встановлено оберіг села – хрест. В Штуні гарне, двоповерхове приміщення школи, навколо якого квітнуть яскраві клумби.

         Недалеко від школи потопає в зелені ще один двоповерховий будинок, в якому знаходяться сільська рада, будинок культури, бібліотека. Також в селі є фельдшерсько-акушерський пункт, п’ять магазинів, ошатний дитячий садок – будівля для найменших жителів.

         Неподалік від будинку культури виблискує, оточений кущами верболозу, ставок. На цій водоймі виводять своє потомство дикі качки, гордовито походжають довгоногі чаплі, облюбувало його й сімейство білих лебедів, а місцеві рибалки ще вдосвіта приходять сюди ловити рибу з вудками.

         Воїнам, що полягли в Другій Світовій війні, захищаючи наше село від окупантів,  нащадки віддячили обеліском пам’яті, що височить у центрі села. Кожного року на день Перемоги тут поіменно згадують полеглих солдатів.

         За селом синьою стрічкою в’ється річка Неретва, далі – густою стіною обступив село ліс, де влітку так багато грибів і ягід. Село Штунь, за теплої пори, все в мереживі зелених садів, барвистих квітів. А ще село полюбилось лелекам, котрі кожного року несуть на своїх крилах весну.

Біля села, на зеленій травичці випасають коней, ще далі, поміж верболозів,  пасуться корови. В пахучому різнотрав’ї  загубились різнокольорові невеличкі будиночки бджіл – вулики. Трудяться  бджілки, збираючи мед, такі ж працьовиті живуть в селі Штунь люди.
     

   

бібліотека-філія с.Нудиже

Найкращий куточок Волині
Моє село Нудиже
Барилюк Катерина Володимирівна
 11 років учениця 5 класу
Нудиженського НВК
Моє село Нудиже.
Моє село!Воно дуже прекрасне і мальовниче. В ньому живуть дуже добрі й ласкаві люди. Мабуть, в кожної людини є найдорожчі і найкращі місця в житті. Для мене-це моє рідне село!Невелике затишне село,зелені вулиці,квітучі сади. Центр нашого села прикрашає пам’ятка архітектури 19 ст.Хресто-Воздвиженська церква,куди кожної неділі,свята приїжджає та приходить багато людей,які вірують в Бога.



Окрасою села є також ботанічна пам’ятка природи місцевого значення «Дуб Волиняка» приблизний вік якого 700 років. 

Щоб його обійняти,знадобиться декілька людей. 

Колись давно,коли наше село тільки започатковувалось,жив на хуторі один дід. Він дуже любив садити і доглядати за різними деревами. І ось одного разу навесні була дуже велика злива,через хутір пролітав чорний ворон,який у своєму дзьобі ніс жолудь. Ненароком цього жолудя ворон випустив,насінина полетіла до землі,а вона ніби його чекала впіймала в свої обійми і дала йому нове життя. І ось так жолудь опинився у дідуся в садочку. З року в рік дубочок підростав. Дідусь його дбайливо доглядав.

 Через роки дуб мужнів,змінював своїх господарів,напевно сумуючи у зеленому верховітті,за кожним із них. А ми пишаємося ним,як колишнім предком і теперішнім символом нашого села.
Любіть свій рідний куточок та оберігайте свою Батьківщину.
Найкращий куточок Волині
Цілющі джерела
Жолоб Наталія Сергіївна
]Учениця 9 класу Нудиженського НВК.
Усі стежини і дороги,які виводять у доросле життя,беруть початок із рідного краю. Вважаю помилкою,що село де я живу,називається Нудиже. На мій погляд,йому поправу можна дати назву «Криничне». Адже на околиці нашого села є три криниці,а колись існувало набагато більше з чистою джерельною водою.

Найбільша з них Польова,яка знаходиться серед поля на північно-східному боці від Нудиж. 

Ця криниця є початком річки Тенетиски, яка несе свої води у річку Прип’ять. 

Тут з-під землі б’ють фонтаном до двох десятків джерел. Це справжній вічно киплячий котел. Щосекунди виноситься на поверхню від 150 до 200 літрів джерельної води – чистої,як сльоза,при постійній взимку і влітку температурі +8 градусів.

 Із розповідей старожилів відомо,що колись до Польової криниці приходили люди із захворюванням очей. Потрібно було умитися криничною цілющою водою,цю процедуру було потрібно зробити три рази і до сходу сонця.
Друга криниця розташована з північного боку села в урочищі Острів. 

За розмірами вона значно менша за Польову,але люди вирішили і поправили  криницю підлагодили місцину із живильною водою. 

І тепер невеликий рівчак весело несе її води в річку Тенетиску.
З західного боку від села в урочищі Став знаходиться третя Трактова криниця. Тут підземні води мусять пробиватися на поверхню через великий шар мулу,тому помітити джерело майже неможливо. На даний час ця криниця значно обміліла,причиною цього вважають гідромеліорацію,яка колись була проведена в урочищі Став.
Любіть свій рідний край, бережіть первозданні джерела.

бібліотека для дітей смт.Головне

ВОЛИНСЬКА ОБЛАСНА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ
Обласний онлайн-конкурс "Найкращий куточок Волині"
Номінація «Найкраща краєзнавча історія»
     "Головненські джерела"              
Підготував Задерей Олег Васильович, 10 років, учень 5-Б класу
Головненської ЗОШ І-ІІІ ступенів, читач  Головненської бібліотеки для дітей    
Місце проживання: Волинська область Любомльський район смт. Головне, вулиця Миру,  53


Вода – ти саме життя, ти наповнюєш
 нас радістю, що не поясниш ніякими почуттями,  з
тобою повертаються до нас сили, з якими ми попрощалися.
                                  (Антуан де Сент-Екзюпері)

На території селищної ради нараховується одинадцять джерел. Два з них являються гідрологічними пам’ятками природи.
          Можна припустити, що в сиву давнину «Попівська криниця» являла собою глибоку впадину біля невеликого підвищення на південній окраїні села. Сьогодні тут обладнана криниця, з якої п’є воду сім’я Солодухів. Водне джерело розташоване на відстані 50 м від автошляху Куснище - Любомль. Один раз в рік криниця ставала місцем паломництва віруючих. Священник служив службу, обряди водохрещення.  Бачили у воді  маленьку іконку, що віщувала селу добру прикмету.
Джерело «Чайка» -  праворуч грунтового шляху Головне -  Кучани.  Джерело має постійну температуру води + 90  С. і  є  одним  з наповнювачів р. Прип’ять.
 Джерело  в урочищі «Лищівка» було обмуроване, впорядковане. Та якась  бридка рука черствої людини завалила джерело.  Лише невеличкий струмочок пробивається крізь землю.
Чудово впорядковане  джерело в урочищі  «Попова гора». В урочищі  «Малинник» на початку 90-х років  криничка поїла цілющою водою  пастухів,  хліборобів. Бо навкруги на кілька кілометрів не було питної води. Засунулось джерельце . Тепер на місці його болітце.
В  урочищі «Паськи» також є джерело. В спекотні літні дні поспішають люди до нього по холодну воду. Однак  і це джерело потребує захисту й догляду, щоб ще довгі роки поїти своєю цілющою водою людей.
В урочищі «Ступа» також є джерело «Студенник». Свою назву воно отримало за дійсно дуже холодну й дуже-дуже смачну воду.
Джерело Студенник в урочищі Ступа

 
Джерело в урочищі Лищівка
 
Джерело в урочищі «Шовкова торба»
 
Такий вигляд має гідрологічна пам’ятка природи – джерело «Чайка» взимку